День української писемності та мови

День української мови та писемності став офіційним святом у 1997 році, та історія його древня, як і сама українська мова.

Вважається, що саме з преподобного Нестора Літописця і починається письмова українська мова. Преподобний Нестор-літописець – киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Книжкова справа стала змістом його життя. Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ».

З 2000 року існує надзвичайно цікава традиція всеукраїнського масштабу – «радіодиктант». По Українському радіо у цей день проводять диктант, у якому можуть узяти учать усі бажаючі.

    МОЛИТВА ДО МОВИ

Мово! Пресвята Богородице мого народу!
З чорнозему, любистку, з м’яти , рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.
Мово!Мудра Берегиня, що не давала згаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності слави і гордого духу.
Мово наша! Осквернена й знеславлена своїми дітьми…Прости їх, Рідна!
Прости гріхи їх вільні і невільні,прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану, і прости цю велестражденну землю… Прости їх, змалілих, збіднілих, перероджених нащадків козацького роду…
Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних й повертайся до нашої хати, до нашого краю.                                                                                            (Катерина Мотрич)

Пісня рідну мову прославляє.

Вислови про мову

Не розум від книг, а книги від розуму створились."
                                                                                                  (Г. Сковорода)

Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діоду

                                                                                                     (Олесь Гончар)

Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

                                                                                                   (Панас Мирний)

Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова.       (І. Репін)

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

                                                                                                     (Ліна Костенко)

Вірші про мову і рідне слово

Плекайте рідне слово! 

Вивчайте, друзі, українську щохвилини, 

Цінуйте рідну нашу мову, мов перлину,

Бо кожне слово в ній – це справжнє диво, 

І грає барвами всіма, й звучить красиво, 

Ви не лінуйтесь правила вивчати, 

Щоб завжди грамотно слова писати. 

Нехай живе і квітне барвінкова 

Кохана материнська рідна мова!

                              ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ

                              Мова — краса спілкування,
                              Мова — як сонце ясне,

                              Мова — то предків надбання,
                              Мова — багатство моє.

                              Мова — то чиста криниця,
                              Де б'є, мов сльоза, джерело,
                              Мова — це наша світлиця,
                              Вона як добірне зерно.

                              Мова — державна перлина,
                              Нею завжди дорожіть:
                              Без мови немає країни —
                              Мову, як матір, любіть!

                                                        Ф. Пантов

Ти знаєш, мови кращої нема, ніж українська мова.

Прислухайся до звуків. Ти подих затаїв? -
Це ж музика, це переливи шелесту гаїв,
Цвірінькання  пташок, дзвіночок лагідного слова,
Тож мови кращої нема, як українська мова.
 
Я інші мови поважаю,
Але якось інакше їх сприймаю.
Та це ж природньо, бо «своє» - ти серцем розумієш,
Душею відчуваєш, що ж подієш?
 
Я мови інші чула, то так у них (мені в уяві це здається)
Щось замість слова бовкає, та по залізу ріже і скрегоче,
Чи гуркає, мов в жорнах, чи хлище батогом і б’ється,
То клацає, як звір зубами, неначе з’їсти тебе хоче.
 
А наша – річечкою тихою тече,
Та гріє душу, не пече.
Пройме наскрізь і згладить - не завадить.
Часом, дзюркоче і бринить,
Як в струнах тих чудних.
Як неспокійне серденько бува твоє –
Тоді ніби шепоче щось пророче,
І лагідними дотиками звуків чарівних
Здається, лікувати хоче.
 
Тож не даремно в хорошії часи і в час буремний,
Казали: є така країна, що має назву  УКРАЇНА,
Що в неї є співуча мова – «СОЛОВ’ЇНА»,
Бо так Тарас, коли оспівував її,
То влучно солов’їною назвав.
А він не простачок якийсь тобі,
А геній,
Тож дуже добре знав, що він казав!

                                    Л. Костенко

Народні прислів’я:

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

                             Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Слово до слова – зложиться мова.

                            Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

 Багатство і можливості української мови .

            ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

   Приємне повідомлення прийшло поштою перемишлянському поетові Павлові Подільчаку: 

« Приїздіть, пане Павле, - писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь». Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії.  Панна Поліна  програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора  пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція  повністю підійшла  прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря  п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися,пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати”.